Купить Белгород Кокаин Боливия

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Ебать, братаны, сегодня я вам расскажу про свои безумные приключения с кокаином и работой санитаром в дурдоме. Думаю, это будет вам интересно! Сидите поудобнее, доставайте попкорн и готовьтесь к невероятной истории!

Так вот, дело было летом, когда я решил попробовать что-то новенькое и зацепиться за закладки. Наркота, брат, это такая штука, которая сразу же залипает. Ну а я, как настоящий батя, решил не экономить на опиуме и купил себе пару дисков той хорошенькой химии. Разумеется, для полного списка, я взял курицу тоже, чтобы мозги улетели в космос на полной скорости. Ну а что делать, если жизнь одна и ее нужно жить ярко!

Так вот, я взял товар на точке, где обычно шанят пацаны, и пошел домой. У нас с компашкой был самый большой дурдом, куда все своих братишек водили, чтобы упороться на полную катушку. Я рассказал им про свою новую закладку и они сразу же запались. Кто-то хотел увидеть радугу вместо облаков, а кто-то просто хотел вырваться за пределы реальности.

Так что, мы поехали работать в дурдом и начали там свою большую дурь. Работа санитаром оказалась на удивление не такой уж и тяжелой, особенно когда ты шанешь себе башку каждый день. Я чувствовал себя настоящим королем, ведь я знал, что я единственный в дурдоме, кто на полной дозе.

Там были свои правила, своя хитрая система. Мы с пацанами уже на второй день нашли все закоулки, где можно тайно шанить свои диски. Быстренько прикачал полторы штуки ведра и начал себе наслаждаться. Люди вокруг меня, брат, просто сходили с ума, когда видели, как я получаю оргазм от этих небольших круглых таблеток.

Однажды мне довелось упороться настолько сильно, что я начал видеть вещи. Сижу я такой со своими братьями-санитарами и вижу, как стулья начинают танцевать вокруг нас, а беспомощные пациенты пытаются ускользнуть ото мне. Но я был слишком счастлив общаться с летающими стульями, чтобы их остановить.

Опа!	Капец!	Хаха!
Думал, что подъем далеко	Ваще, дай еще дозу!	Ну ты даешь, пацаны!
А он на уровне	Я уже не гонюсь, но хуже не будет	Упоролся, брат?

А еще раз я упоротся так, что начал полыхать. Ну а как же, ведь меня окружали только психи. Я поднялся на стол и кричал, что я король наркоты. Даже не представляете, сколько смеху было с тех пациентов, которые еще не познали такое блаженство.

Не знаю, как я до сих пор на свободе. Может, это все сон?

Мне бы хотелось верить, что такие безумные приключения происходят только внутри моей головы.

Но пока что я наслаждаюсь каждым моментом и стараюсь не думать о последствиях...

А потом однажды нас прикрыли. Пришел новый директор и стал расспрашивать нас, почему мы все время улыбаемся и смеемся, даже когда вокруг горит. Ну а мы, конечно же, не смогли скрыть правду и рассказали ему про свою веселую работу с дурью.

В итоге, конечно, нас всех накрыли и посадили на лекарственное питание. Но знаете, братва, эти увлекательные дни останутся со мной навсегда. Я понял, что наркота - это самая сильная и забавная большая дурь, которую можно испытать. Но помните, друзья, важно уметь контролировать себя и не употреблять ее в таких количествах, чтобы потом оказаться в дурдоме!

И в заключение я скажу вам, что наркота и дурдом - это всего лишь часть большой игры, которую мы играем сами с собой. И пусть она кажется великой и необъяснимой, но мы всегда можем решить, что она для нас значит и что мы хотим получить от нее.